Як написати наукову статтю

Багато аспірантів задаються питанням - ну а як же написати наукову статтю, як до неї взагалі приступити, з чого варто розпочати, як змусити себе працювати?

Інші спочатку більш спокійні - вони вже писали статтю у виші, на останньому курсі, будучи студентами. Нічого складного. Сіли пізно ввечері, знайшли-скопіювали-вставили - і до середини ночі вона готова. На жаль, за кілька годин написати аспірантську наукову статтю неможливо. Якщо скопіювати-вставити - вийде плагіат (що в даному випадку дуже погано, адже стаття вийде з друку і плагіат буде увіковічений назавжди - щось потім змінити буде вже неможливо). Наукова стаття, яку ви писали в вузі, і наукова стаття за вимогами і структурою ВАК (МОН) - зовсім не одне і те саме.

Щоб приступити до виконання статті необхідно намітити хоча б приблизно її назву. Як це зробити, ми вже розглянули в окремій нашій статті. А далі потрібен матеріал, в тому числі необхідно з'ясувати - хто і що писав з цієї тематики (статті, монографії, дисертації).

Для початку можна зробити пошук в електронних каталогах бібліотек. Для цього не потрібно йти в самі бібліотеки. Складіть перелік можливих ключових словосполучень і зробіть пошук в електронних каталогах, наприклад:

- електронний каталог бібліотеки Вернадського;

- електронний каталог Національної парламентської бібліотеки України;

- каталог статей зі збірок наукових праць.

Доповніть цей пошук пошуком в пошукових системах (Google і т. д.) за ключовими словосполученнями і повною назвою своєї статті.

Частину знайдених в електронному каталозі джерел цілком можна знайти в Інтернеті. Наприклад, багато статей є в електронному вигляді на сайті бібліотеки Вернадського.

При пошуку джерел багато що залежить від спеціальності і тематики. Наприклад, якщо щось дуже нове або досить в даний момент актуальне з області економіки чи політики - максимум інформації можна знайти в Інтернеті. Ну а якщо, наприклад, тема консервативна, або це історія з 1920-х років - тут більше допоможе, швидше за все, відвідування традиційної бібліотеки, історичних архівів і т. д., де доведеться працювати зі звичайними паперовими джерелами, щось ксерокопіювати, записувати і т. п.

Зібравши і систематизувавши літературу в електронному та друкованому вигляді, перегляньте отриманий матеріал, виділіть в ньому найбільш цікаві для вас моменти, на що ви будете посилатися чи акцентувати увагу в своїй статті.

Далі вивчаємо "структуру ВАК", необхідну в наукових статтях. Також дивимося, вивчаємо структуру в зібраних по вашій темі статтях (в статтях, починаючи з 2003 року, коли ця структура стала обов'язковою).

Деякі можуть заперечити, що "структура ВАК" - це формалізм, канцеляризм тощо. Але так здається тільки на перший погляд. Насправді, навіть хороша наукова стаття, написана без структури, виглядає не дуже. І навпаки, навіть посередня стаття, виконана за науковою структурою, виглядає не так погано. Отже, наукова структура дуже корисна, особливо для вченого-початківця.

Також, крім структури ВАК, щоб написати хорошу наукову статтю, слід враховувати і такі рекомендації: намагатися, щоб у статті була ідентифікована наукова новизна; щоб в статті були посилання на дослідження останніх років (причому посилання на статті краще посилань на монографії, а посилання на зарубіжні дослідження, за інших рівних обставин, краще посилань на вітчизняні дослідження).

Коли стаття готова, її потрібно вичитати на предмет помилок, неточностей, некоректного цитування, переконатися, що всі посилання проставлені, література оформлена за вимогами ВАК (МОН) чи ДСТУ.

Після цього напишіть анотацію, ключові слова, поставте індекс УДК.

Індекс УДК пишеться в самому верху статті, зазвичай в лівому верхньому куті (але іноді і в правому, все залежить від вимог конкретної редакції). Зазвичай УДК викликає складнощі, хоча насправді нічого складного немає. Можна подивитися, які індекси УДК писалися в інших статтях з вашої тематики. Але знайте, що більш ніж в половині статей, він вказаний неправильно. За цим посиланням можна самостійно знайти і скласти потрібний індекс УДК. Якщо виникають складнощі - можна звернутися до компетентного бібліотечного працівника по допомогу.

У багатьох журналів свої вимоги до анотації. Якщо ви вже знаєте, де будете публікуватися, пишіть відразу за вимогами редакції. Якщо не знаєте - напишіть "стандартну" анотацію, обсягом близько 600 знаків. Для публікації в більшості журналів назву статті та анотацію потрібно перевести також англійською мовою, а в деяких - ще й російською. Але якщо вимоги редакції до анотації поки що невідомі, переклад анотації можна відкласти на потім. Тут слід ще написати, що перекладати анотації гугл-транслейтом не варто, в редакції не приймуть такий переклад.

Також до статті складається перелік ключових слів, який наводиться відразу після анотації. Зазвичай не менше 5 і не більше 10 ключових слів. Також в більшості випадків слід зробити їх переклад англійською, а іноді ще й російською мовою.

Деякі журнали змушують робити так звану транслітерацію літератури. Поки ви точно не знаєте, де будете публікуватися, транслітерацію робити не варто, може виявитися, що ви її зробили не тим стилем або вона взагалі не потрібна.

Також у багатьох редакціях існують свої вимоги до оформлення статей. Це можуть бути вимоги до розширених анотацій, або, наприклад, до розміру шрифту, полів, міжрядкових інтервалів тощо. Аналогічно, - займатися приведенням статті до цих вимог потрібно після того, як обрано конкретний журнал для публікації.