Наукові статті

У нас можна замовити наукові статті Scopus, Web of Science англійською мовою. Більше >>>

Дисертації

Замовити вибір та обгрунтування теми кандидатської дисертації. Більше >>>

Антиплагіат

Замовили десь статтю і маєте підозри що там плагіат? Допоможемо його знайти. Більше >>>

Як опублікувати статтю


Ваша стаття вже написана, вичитана і перевірена на плагіат, все добре, але виникає наступне питання - а як же опублікувати її?

На цьому етапі зазвичай виникає ідея йти до наукового керівника і вирішувати це питання з ним. Добре, коли науковий керівник перебуває при здоровому глузді, він дуже хороший і готовий надавати якусь часткову допомогу. Хоча і в цьому випадку домовлятися з журналом він нічим не зобов'язаний. Часто буває навпаки - керівник зайнятий, або не зацікавлений, або не хоче, або взагалі впав в маразм, тому що йому 85 років (не вигадка, до речі), а може і навпаки - йому 25 років, ви його перший аспірант, а писався, захищався і публікувався він за допомогою третіх осіб (за гроші). Звідки йому знати про те, як опублікувати наукові статті? А може бути і так, що керівник хороший, навіть чудовий, але просить вписати до статті (яку ви писали самі) співавторами статті себе і ще кілька хороших людей з кафедри? І таке буває.

Співавторство аспіранта і його наукового керівника з боку виглядає досить безглуздо. Якщо статтю писав науковий керівник, то навіщо до неї приписувати ПІБ аспіранта? А якщо писав аспірант, то з науковим керівником, який зажадав вписати себе в співавтори, теж все зрозуміло. Винятки, коли і науковий керівник, і його аспірант одночасно зайняті розробкою однієї і тієї ж проблеми можуть бути, але вони дуже рідкісні.

Отже, ми бачимо, що в багатьох випадках швидше або краще опублікуватися самому. Багато хто скаже, а як же рецензія наукового керівника на статтю? Рецензія в більшості випадків (але, до речі, не завжди) дійсно потрібна. Але де написано, що вона повинна бути від наукового керівника? Нічим не гірше рецензія від іншого кандидата або доктора наук з вашої спеціальності, а часто годиться і за якою-небудь іншою спеціальністю. Ця рецензія ніяким чином не буде відбита в опублікованій статті, в документи ВАК (МОН) не йде і особисто для вас ніякого значення не має. (Редактори і рецензенти наукових журналів часто не мають бажання рецензувати чи, принаймні, читати статті, які вони публікують. Багато часу потрібно. Але ж в статтях же може бути якась єресь або навіть плагіат? Раптом потім у журналу виникне проблема? - Проблема не буде такою великою, якщо редакції прикритися папірцем - рецензією).

Тобто можна просто отримати рецензію у кандидата або доктора наук, з яким у вас хороші стосунки.

Далі шукаємо редакцію, де можна швидше або легше (або дешевше) опублікувати статтю. Можливо, у вас виникло бажання опублікувати статтю в самому крутому журналі? Наприклад, у вас стаття з банківської справи та ви хочете, щоб вона неодмінно була опублікована в глянцевому журналі "Вісник НБУ" поруч зі статтею, наприклад, Гонтаревої? Така публікація буде, звичайно, престижною для вас. Але чи візьмуть вашу статтю в такій журнал взагалі? І якщо так - то через рік, хоча б, опублікують? Скільки це буде коштувати? А що в результаті? Всього лише публікація, одна з п'яти. У сухому залишку вона така ж, як і публікація в товстому, не дуже відомому університетському збірнику, що також входить в список "фахових" видань. Щоправда, тішить его автора. Але до успішного захисту дисертації наближає не більше публікації в більш скромному виданні.

Тому якщо стоїть завдання опублікуватися швидко і недорого, краще вчинити так: взяти останній актуальний список "фахових" видань (останній актуальний список є завжди на сайті МОН), подивитися які наукові видання підходять для публікації за вашою спеціальністю, знайти контакти видання в Інтернеті і вступити до контактів з редакціями.

Чи легко знайти потрібний журнал? Залежить від вас, від удачі, від спеціальності і навіть ... від пори року. З економіки, права - сотні журналів. Є маленькі спеціальності, за якими журналів дуже мало, відповідно і вибір небагатий.

Проблема в тому, що ці фахові журнали чи то, як назвав їх колишній міністр Квіт, "мурзилки", - це, в абсолютній більшості, такі ... "напіврадянські" організації, де відсутня будь-яка трудова дисципліна. Телефонуєте туди зранку, отримуєте відповідь, що ще нікого немає. В обід все обідають, не працюють, значить. А після обіду всі вже розійшлися по домівках! І так майже щодня. Ну а в липні і серпні місяці, десь до 25 серпня, - всі відпочивають, нікого немає. Часто навіть слухавку не беруть або вахтер щось відповість вам. В кінці серпня вони налаштовуються на роботу, діляться враженнями (три дні не працюють) і ось десь з 30-31 серпня реально можна телефонувати.

Телефонуйте ви телефонуєте, і кожен раз розмовляєте як ніби в перший раз. А можуть ще й саму статтю десь загубити. Це незважаючи на те, що ви заплатили за публікацію. Не скрізь звичайно і не завжди, але цілком може бути.

По термінах публікації. Потрібно сказати, що якщо вам пообіцяють що стаття вийде в лютневому номері, то це ще нічого не означає. І якщо таки вона буде в лютневому номері, то зовсім не означає, що сам лютневий номер вийде в лютому. У цій сфері традиційні труднощі з фінансуванням. Що, ви говорите що заплатили за статтю? Заплатити то ви заплатили. Але кому? Давайте розберемося. Всі рахунки юросіб і навіть ФОП починаються з цифр "2600 ...", всі рахунки казначейські починаються з трійки ( "3 ..."). Це саме рахунки, не плутайте це все з номерами карт простих громадян. Тепер дивіться, куди заплатили ви. Нітрохи не помилюся, якщо скажу, що 80% вас платили або на карту фізичної особи (в основному, в Приватбанку), або робили поштовий переказ на ПІБ, або давали готівкові гроші в редакції. Бувають й інші способи прийому грошей, але з тим же змістом. І всі ці гроші пішли редакторам і засновникам журналу ... в їх особисту кишеню! А видавати журнал вони будуть на гроші державні. Або вузівські. Ось вони і чекають їх, з цим часто і пов'язано те, що номер за лютий виходить ... іноді навіть у вересні!

Ціни на публікації. - Вони різні. Як правило, київські журнали беруть більше грошей, ніж, припустимо, івано-франківські. Ведучий, престижний або глянцевий журнал? - Ціни будуть великі (терміни теж). За вашою спеціальністю список видань невеликий? - Значить менше конкуренції, готуйтеся платити більше. Спеціальність пов'язана з медициною? - Теж буде дорожче. Це все, звичайно, "в середньому", в окремих виданнях може бути якось по-іншому.

А ось ще цікава схема, кримінальна. Зробити журнал не складно ж за сучасного розвитку техніки? Припустимо, в якомусь журналі 12 номерів на рік. "Робиться" липовий 13-й додатковий номер, і там друкуються статті довірливих громадян, за гроші. Всі задоволені, що швидко і без звичайних зволікань. Потім журнал в кількості, яка дорівнює кількості замовників, розсилається за їх адресами. І ось автор у святій упевненості, що стаття опублікована, це ж очевидно - журнал перед ним. Але в цьому журналі і не підозрюють, що є якісь "додаткові номери", нічого про них не знають і в бібліотеках. Подібні схеми можуть бути і в електронних виданнях, які не виходять, тобто, в друкованому вигляді. Можуть використовуватися схожі назви, схожі адреси, схожий дизайн тощо. Не дивно - сьогодні і сайти банків роблять фейкові, що вже якісь там "мурзилки". Будьте уважні.

Аспірант України допоможе виконати і опублікувати статтю з високою оригінальністю (без плагіату) і за всіма вимогами ВАК / МОН. У всіх наших статтях присутній УДК, анотації, ключові слова (декількома мовами), сам текст статті, написаний за структурою, з висновками і списком свіжої літератури. Детальніше див. тут.